Осіннє листя спадає з пожовклих беріз
Морози вже коси покрили
Роки наче квіти, сплітають вінець
І ключ журавлів, що летять вдалині
Вікно вже у зиму відкрили.
А серце не хоче, а серце туди не спішить
Воно ще про зустрічі мріє
Ще прагне весни,хоча знає, що літу кінець
Вертає в літа молодії.
Проміннячко сонечка ніжно ласкає мене
Яскраво ще світить та зовсім не гріє
І сиві тумани, вкривають посохлу траву
Лиш стовбур смереки, в надії чогось зеленіє.
А річка, мов стрічка, темніє в яру
Стоїть і нікуди не хоче спішити
Лісочок згорнувся, затих і неначе завмер
Щоб знову весною ожити.
