Моїй душі так хочеться натхнення
Вина твого. П'янкого як вуста
Й байдуже вже чи звернешся на ймення
Коли писатимеш останнього листа
Як тій яка тебе любить не вміла
Сімейна жінка хоч струнка й вродлива
Вона пішла й весна вже відшуміла
Без неї ти. Хоч в ній вся твоя сила
Я теж люблю. Так віддано і важко
Все стримуюсь щоб не сказать ти мій
Залишся тут моя зранена пташко
Прекрасний й повний вдячності Сергій
Я тут з тобою. Й на краєчку ліжка
Дивлюсь як вітер гне мого нарциса
Коханий спи. Я посиджу ще трішки
...Вже зви як хочеш... Леся чи Лариса
На написання вірша надихнула програма "Історичної правди з Вахтангом Кіпіані", присвячена Лесі Українці
