Чорне-чорне волосся, як шовк, білосніжна постіль -
статична картина спокійного тихого сну.
Моя, що здавалася вічно холодною, осінь,
може, нарешті вже, перетворитись в весну.
Чорні літери й знаки на білосніжних листочках,
найкраще розкажуть про те, що у серці й душі.
Розігнала набридливі думи по різних куточках
гамірної свідомості, хай фантазують вірші.
І тепер вже не матиме дна, ні початку, ні краю,
ніжно-синіх очей, що навпроти, п'янка глибина.
Своїх чорних ворон у небесну блакить відпускаю.
Нові фарби шукаю, неначе ця пізня весна.
Мені про те "розтанете" кожної весни тут кажуть Ні,Ярославе, я особлива Сніжинка. Від тепла не тану, а сяю, яскраво-яскраво
А за коментар та за візит - щиро вдячна Рада Вам
Мені про те "розтанете" кожної весни тут кажуть 
Рада Вам 
