Не шукай її в інших жінках,
Бо вона, ніби мить – неповторна.
Хоч подібність і є в іменах,
Хоч і є схожа зовнішня форма,
Та її незвичайна душа
Непідвладна, на жаль, клонуванню.
Лиш її ти підніс у віршах,
Розправляючи крила кохання.
Ти жалкуєш, що дав їй піти,
Не зумів зберегти свою музу.
Роз’єдналися ваші світи,
Бо поводився юно-безглуздо.
Та й тепер ти живеш як тоді,
На граблі наступаючи давні,
І пливеш з течією подій,
Не міняючи звички безславні.
Раз тверезо поглянь на життя
І знайди в собі силу змінитись!
Скільки ж можна отак, без пуття,
Із гори, наче лантух, котитись?
Доведи, що ти вартий богині!
Над собою щоденно зростай!
І не завтра, а зараз і нині
Нову стежку життя прокладай!
