Хтось скаже: присядь собі, перепочинь,
Ти й так по полях півжиття змарнувала.
Та кинь вже той віник і голку вже кинь.
Ти колом своїм рятівним увесь світ врятувала.
Хтось скаже: ти сукню красиву вдягни.
Як можеш, то й мешти, щоб були підбори.
Та кинь вже той плуг і віз не тягни,
Ти й так за життя обійшла усі доли і гори!
Присіла, задумалась...Затягнула.
Ту пісню, що мати колись наспівала....
Звелася,за мить і польку утнула:
Із ґудзом! Як в юності з хлопцем своїм танцювала.
Нема його... Бог сказав:"Перепочинь...".
Без нього вона півжиття змарнувала.
А деколи здасться: минув лише день...
Вона у старому альбомі розради шукала.
