Стоїть висока, ніби шафа,
під пальмою струнка жирафа.
Листочки з дерева зриває
й хмаринок ріжками сягає.
В красуні гарні, довгі ноги,
мандрує вільно без дороги,
а шию щоб обпеленать –
потрібен шалик метрів п’ять.
Усе життя вона гуляє
і не лягає ні на мить,
на ніжках навіть спочиває,
бо стоячи жирафа спить.