Кохання… Вічно молоде…
Життєдайне… Складне...
Конюшина цвіте, конюшина,-
А у серці травневий розмай…
Чи люблю тебе - знає калина,
Знає сонцем напоєний гай…
Бачить зелень тих круч за рікою,
Чують наші низькі береги,
Де ходили, кохана з тобою
Рука в руку, хмільні від жаги…
Тихий шепіт ріки пам’ятає
Інший шепіт…Повір… Відзовись…
Спротив рук потихеньку спадає,
І каблучка сховалась кудись…
Конюшина цвіте, конюшина,
Цвіт рожеву голівку відвів…
Очі в очі… Зіниць горошини
Загорілись,- не треба вже слів…
Впали шати останнії хтиво,
Конюшиною перса цвітуть…
Джміль злетів,- скоса глянув на диво,
Спаленів, закрутився,- і в путь…
Конюшина цвіте,конюшина,-
Шепіт палить... Туман забуття...
Спільний подих... Бажання єдине...
Ніжний трепет...Польоти...Життя...
Ой,гарна))))Корівки взимку не нахваляться!!. І молочко густе,- як вершки 
))) 
Повторення - мати учби! 
