Якось біля двору сперечались двоє,-
Чи з брехнею правду об"єднати можна?
Один казав: "Можна,бо в кожній брехні
Є хоч крихта правди!" Другий казав:"Ні!"
І вирішив другий другу доказать,
Що з брехні можливо лиш брехню дістать.
Він одного разу дуже рано встав.
Вийшов на подвір"я,трохи походив,
Повернувся в спальню,дружину збудив,
І їй дуже тихо й лагідно сказав:
"Я сьогодні,люба,щось погано спав,
Вийшов я на ганок і тихо стояв...
Раптом серед двору з"явився ведмідь,
Мені бочку меду поклав біля ніг.
Потім повернувся,у ліс почвалав,
А я тую бочку з медом заховав.
Ти про цю пригоду не кажи нікому,
Будемо ми медом ласувати довго!"
.
"Добре! - каже жінка,-Не скажу нікому,
Будем смакувати мед удвох з тобою!"
Пішли на роботу чоловік і жінка,
Працювали добре, повернулись пізно.
А їх біля двору сусіди чекали,
Поласувать медом всі вони бажали...
Серед того люду був і той сусід,
Що об"єднать правду з брехнею хотів
"Бачте,любі друзі й жіночко моя,
Із брехні виходить знову лиш брехня...
Не було ведмедя, це мені приснилось,
А моя дружина комусь похвалилась...
Із сну мого вийшла солодка брехня,
Простіть мене,люди,дуже прошу я!"
Пробачили люди його за брехню...
Певне зрозуміли істину одну,-
Що правду з брехнею об"єднать не можна,
Що у правді сила є непереможна!..
Дякую,Катюшо,це написано давно,я вже й не пам"ятаю з чого взяла цей сюжет.А це просто випадково,відкрила старий зошит,щось перечитала,та й на цьому зупинилась...