Поема
1
Людство — в шматках! й людей, й сімей, й
міфологем!
Не зразу вникнуть
в гласи Божії,
й не вникнуть в них —
творіння Божі:
по-давньогрецькому — поеми!
Так! від ранку генія —
Дари!
Що в них Святий
найвище говорив.
От і в полі
ті тополі
що на волі
проте тілесність їх
ламка
І вічність — вічка їх
позакрива в віках.
Горять в зірках.
Божа шалена дірчатість яка!!
І все ж поема Христа раю
пірве світи —
і не згорає...
Й тексти —
не земність —
вчитимуть
на козака!
2
Лиш те:
молитись
архангельським огнем дивитись
Архангел Михаїл —
він зміг
поезією жити...
А що змогло тут самооцінитись —
те загуділо
з молотка!
І гіркота
і гіркота яка! —
глибока яма
їм в віках...
піна позад Ковчега —
любов до свого ego
Ось те:
дивитися
любити і —
просити...
Це Сина Божого просить!
й мене простить...
й людей простити...
В серці проситись
в непірваність
зоряних схем —
в незірваність
Христа поем!!
3
Яка прекрасна Музика!
Пала
пала
любов — Твоя яка!!
По голові
в стрибках:
«Ох ка...»
«Ой ка...»
«Ех ка...» —
кашкети гудзикам!
і серце при дорозі:
а над усим
лиш Бог!! —
і Баха музика...
Увійди в серце
серце при дорозі
об тебе, серце,
витирають нозі!!
горить-пала
поема від Христа
а видиш
на що годен став
Да ізблюють на мене вся уста!
щоби дух легшим став...
ваш — дух
і голим —
несподіване застав...
То ж міські мрева
не доходять до поем!
а випивши з багна! —
де гіркота проваль яка! —
дух утікав
з місива міст —
мов дух дяка́!
Люди рядитимуть на козака?
о древа в дневі
полудневім
о — згірклі?
тексти
всвіжатимуть у козака!
А? духота яка?!
Насипалося би в рукав...
В Небі прекрасна
музика — яка!
Яка ж то Музика —
ще до́ поем...
Що?
Мов — богообнаженная од тем!!
4
То наречу суть — карасі?
Крилом орла назву —
не витримають всі!
Он люди —
плавають
холодні мов крижини
як тіней танок!
націями —
лиш бурлески тіней
об самоцін!!
І піє
тане до людини:
— О Господи,
може, у тій вуста?..
— Тій —в серці є вуста?
— Тій слово близьке:
Бог є на устах??
А все і всі — в кусках!
Серце годують холодком, немов в
устав,
не йдуть в Вогонь! —
який ще до́ поем Христа...
А глибина яка!
ямисько-яма у віках
самі дрижатимуть в кусках
яма в шматках
в вустах шматки
шматки земні
здригаються в устах...
І цілість — із безодні
у Христа!
Дух Божий.
Що — настав...
5
О — я ввіходжу до
мойого раю!
Пірве світи —
та не згорає!
Пірве усіх —
й всі зашумлять
«загинуть з шумом!» —
слово їх конає
моє — горить! і все горить,
і не згорає!
А слово їх конає
в передчутті списа:
він Все й Ніщо — сягає...
Христос є,
неважливо —
є я — чи немає...
Слово здере
і полум’ям пройме
і тонкий спис
Архангела!! — вас, дорогущих, упіймає...
А краю крайнього — нема!
й кінця немає.
Розчумтесь!
яке слово —
як безкрає...
Що се — до шпика
й до кости
вже досягає,
більш того:
це для вас,
це — слово Боже!
Це є Спас.
5.04.2013,
Київ
