Коли щодня збираємо на стіл
І дякуємо Господу за хліб,
Згадай пусті хати порожніх сіл
І мешканців, що голод їх загріб.
Ти уяви безсилля тих дядьків:
Ростили хліб, жили в своїй громаді.
Та до зернини все забрала влада!
І нічим годувати дітлахів!
Якими треба нелюдами буть -
На чорноземах влаштувати голод?!
Не дай тобі Господь про те забуть -
Той рік, коли земля лишилась гола.-
Ні сміху, ні пісень. Самі плачі -
Мабуть, померлі душі там голосять,
Ввижаються у полум'ї свічі.
І вже не хліба - тільки згадки просять.
Нехай завжди все буде на столі.
Смаколикам нехай радіють діти.
Та пильним будь! Щоб на твоїй землі
Ніхто не міг такого повторити!
"Та пильним будь! Щоб на твоїй землі
