Тихо осінь пішла туманцем із сумних дубняків, Запаливши свічки на шипшині. В пруг вечірній вросла листодзвоном рудих мідяків, Що вітри розшукали в долині. Безголосо ліси їй прокльони кидали услід. Гнів озимком сріблився на хвої. Повернутись благав шпичаками збідований глід. Завертав плач габи річкової… Білокрила зима навістила ранковим сніжком, Вгамувавши красою негоду. Мармуровим щеням морозець пустував бережком, Забігаючи льодом на воду.
ID: 817323 Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика дата надходження: 12.12.2018 21:58:34 © дата внесення змiн: 12.12.2018 21:58:34 автор: Осіріс
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie