Різдво зближалось. Йшла невіста,
У двері стукала: «Пустіть,
Спадають сутінки на місто,
І розпалила стужа хіть.
Не маю місця для нічлігу.
Кишені, гляньте-но, пусті.
В дворі замерзну серед снігу,
Як не візьмете на постій.
- Іди звідсіль, - торгаш промовив,
Багато вас таких тут є.
Злітаєтесь, неначе сови,
І кожен щось плете своє.
Пішла, скололо серце терном,
На лаві сіла під дубком.
Злітали сльози, наче перли,
Лизав їх вітер холодком.
Промерзла. Знов пошкандибала,
До податківця забрела.
- Пустіть зігрітись, з сил упала.
- Ідіть, бо наберу 102.
І знову промах. Розвернулась,
Пішла до центру, де вогні.
При церкві сіла, усміхнулась.
Ще трохи і настануть дні,
Як Сина славити тут будуть,
З Різдвом святим його вітать,
Гудить Пілата та Іуду
І зладнано колядувать.
Її, Марію, теж згадають,
Пред її образом впадуть.
А нині… в хату не пускають.
Шматочка хліба не дають.
І коли зникла вже надія
На добрість людських сердець,
- Мій Боже! – мовила Марія, -
Вкинь душам впорожні дровець,
Любов’ю розпали ті дрова,
Щоби тепло пішло у світ.
Не встигла доказати слова,
Як вчула совгання чобіт.
То йшла старенька сива жінка,
З аптеки лік несла собі.
- Хто ви? - спитала (українка!).
Чому отут в такій порі?
- Молюся, - мовила Марія, -
Щоб хтось подав горня борщу.
- Ходіть до мене, відігрію,
Що дав Господь, тим пригощу.
І повела Марію в хату,
Нагодувала досхочу.
Уклала в тепле ліжко спати.
А вранці встала. Що це? Чу..!
Немає жінки. Тільки рожа
Й записка, на якій слова:
- Ти прихистила Матір Божу.
Тебе сам Бог поцілував.
Різдво прийшло у світ невдовзі –
І податківець, і торгаш
Молилися у церкві Бозі,
Проказували «Отче наш».
А потім м'ясо їли ласо,
Червону рибу та ікру.
Співали «Бог родився» басом,
Із душ не вивівши кору.
Колядку й бабця заспівала,
Куті наївшись до пуття,
А потім… рожу пригортала
Й Марії образ із дитям.
ID:
816443
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 05.12.2018 20:14:28
© дата внесення змiн: 06.01.2020 16:27:31
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже цікаво! 
