Вже пізня осінь зорала ріллю
сіє озиме зерно золоте.
Тут відчуєш сіль землі полину
і пожнеш благословене святе.
І холод бичем жене додому
тай дрова розпалити в каміні
Помріяти та згасити втому
згадати літо і дні осінні.
Біла зима закурила люльку
і дим стіною з комина димить.
А із даху, звисає вниз бурулька,
то сніг іде, а то дощ моросить .
Зима, вимереже скатертину
і із маку пампушків напече,
Веде у білосніжну країну
Миколай, подарунки привезе.
Зодянге, у щастя святкову мить
заколише нічку чорнобриву.
кожну родину поблагословить
дітям дарує казкове диво.
А За вікном сніжні заметілі
скрипить під ногами лапатий сніг
сідає сонце свистять завії
і вечір пухом покриває світ .
Зранку сходить вже сонце високо
холодна ніч розчиняється вмить
вдихаєш у повітря глибоко
хочеться, снігову бабу ліпить.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Вже відчувається святковий настрій. 
Радості Вам і творчого натхнення! 
зима, Сонечко 
...так і хчеться - БАБУ ЛІПИТИ!) 
