Знов замело… Червоний випав сніг.
Хоча зима завжди буває біла.
П’ятном червоним серед поля ліг,
Де смерть біду навіки затаїла.
А поруч на калиновім кущі,
Рясніли грона крапельками крові.
Лежав боєць на рваному плащі,
Який ще не пізнав в житті любові.
Ніколи він не вернеться в село,
Не стріне журавля весною в небі.
Таких, як він – багато полягло,
Вже не злетить у небо красень-лебідь.
Калину обліпили снігурі.
Заграла хуртовина повна смутку.
А сніг червоний слухав попурі,
В диму війни, куривши самокрутку.
Дуже боляче і писати,й читати.
Білий сніг на землі,
Білий сніг і на скронях.
У воєні він дні,-
Бува сірий і чорний.
Від людськ гірких сліз,
Тане з плямами крові.
І листочки беріз,
І поранені стогнуть.
Гуркіт, дим і вогні,
І тумани вже чорні.
Білий сніг на землі
Став від крові червоний.
