Зрозумівши на кінець, що потрібний людям,
Ти не можеш все віддати, що зберіг в душі.
Дочекаєшся іще, але хай не судять,
Тільки думи про майбутнє є тепер рушій.
Хтось в штанах своїх тепер робить нові діри,
Лиш тому на все плювати, в кого «Мерседес».
В кожного із нас свої житимуть кумири,
Вчинкам нашим веде облік лиш Господь з небес.
Сонце може припекти, наче сковорідка,
На землі найбільша спека, як встає народ.
В грудях інколи пече, хоч буває зрідка,
В голові палає ватра, як переворот.
Інколи буває так – перекриють кисень,
Були вчора на коні ми, але без щита.
Інші сіли на коней, наші долі вершать,
Ми чужими для них стали - ми їм не чита.
