Я вернувся, тату, в Україну! Я вернувся, щоб тебе зустріть!
ПОВЕРНЕННЯ СИНА НА УКРАЇНУ
Я вернувся, тату, в Україну!
Я вернувся, щоб тебе зустріть!
На шляху додому ще калину,
Біля хати хочу посадить.
Навесні, як обіцяв, поранку
Я прийду під хату, що в саду
Та тебе в весняному світанку
Там ніколи більше не знайду
Скільки років часу проминуло.
Враз весна наснилася мені.
Бо душа її ще не забула
Бо ятрять на серці наші дні.
Ті розмови, і весняна хмара,
Що сльозою засмутила сад.
У травневім, веснянім світанку,
Стільки років..-Мов життя назад.
Повернувся я, та пізно, пізно.
Нема саду, хата вже не та.
Золота рідна, пісень колиска,
Без пташок квітками відцвіта.
Засурмило серце, затужило.
Чи то я, а може вже й не я?
Повз дівчина мила, мов на крилах,
Поспішає. Сестра не моя.
Озирнулася.. Як теє сонце!
Усміхнулася, - немов давно.
І душею ожило віконце,
Батьківське, забуте те вікно
Молодість у серці заясніла
І весна в душі знов розцвіла
І батьківська лагідна усмішка,
У травневім квіті ожила.
Анфіса Букреєва-Стефко
