Не мовчи… Не дивись кудись наскрізь. Тобі подарую світ. За усмішку твою і, власне, за кохання у кілька літ. До тебе торкаюсь думками, тебе випиваю до дна, йду до тебе солодкими снами: дивовижна, твоя і чудна. Що з того, що наївна для когось, ну і що що сміюсь, як дитя. Я ― відлуння на твій щирий голос, відгук твого серцебиття. Не мовчи, не дивися далеко. Я для тебе в цей світ прийшла, щоб водою тобі бути в спеку. Я в тобі себе віднайшла. © Ольга Береза
ID: 826059 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 19.02.2019 12:50:58 © дата внесення змiн: 19.02.2019 12:50:58 автор: Ольга Береза
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie