ГРОЗА МИНУЛА,
Маків цвіт
Росою сяє Між колосся,
Немов Вкраїнський Оберіг,
Що дівчина вплела в волосся.
Вже довгі коси простягла
І заясніла Верба в свято,
І на зорі в степи пішла,
Весна знов зіллячко збирати
А теє зілля – чарівне,
А теє зілля - має сили,
Воно нам воленьку дало,
Орлинії міцінії крила
Вже тяжка хмара, дощ рясний
Грозою душу не злякає!
Бо серед степу маків цвіт
Нам щастя й долю закликає
Мине гроза, і сонця світ
Веселкою нам шлях осяєяє,
Туди, де стільки довгих літ
Вкраїна-мати нас чекає.
Анфіса Букреєва-Стефко
Гарний вірш! 
