Ми,діти 21-го століття,я і ти.
Я живу у "колись", а ти в "десь".
Я постійно чекаю на "жити",
Ми з тобою чекаєм "кінець".
У "колись" до кінця ще далеко,
А у "десь" той кінець хтозна-де.
Ми забули місця,де зарито
Те,без чого я й ти не живе!
А місця ті далекі й не модні...
Ще не бачили "нових" людей!
Ми з тобою не діти "сьогодні"
Бо в "сьогодні" немає дітей...