На потязі їду , та біля вікна
Сиджу, та дивлюся - яка в нас земля.
Родюча, та мила , красива до сліз,
Чиста, таке диво бачу я скрізь...
Бо поле кличе у квітневий розмай,
А ось вже мені посміхається - гай.
Чиста природа, мудра, мовчазна...
Як добре мені біля цього вікна.
Колеса стучать, як серденько моє
Я в іншому вимірі, на душі настає -
Тепло... Хіба треба змінити цей вид
На якийсь другий та чужий краєвид ?
Ні в якому разі, я цю мить не продам !
Не проміняю, та не віддам
За гроші, за пальми, діаманти... Любов
Не продається, бо знов і знов
Я буду вдихати цей рай.
Бо це мій єдиний улюблений Край.
