Переклад-переспів.
Запроси ти мене на побачення біле.
На вечерю – з війни... Хто ж не втямить цього?
Так я точно вернусь із завдання вцілілий –
Раптом щоб не порушити слова свого.
Я підстрижений буду й поголений ладно,
І хоча б на годину цивільне вдягну.
Наче підліток юний, бо якось нескладно,
Нам с тобою ігристе шампанське візьму.
Скатертина незвично тут ця білосніжна,
Порцеляновий посуд – не пластик м'який.
Ти красива, яскрава, уся дивовижна.
Біля мене... Кохана... О, світ чарівни́й!
На війні так бува: часом тямі властиво,
Вимикатись, щоб зовсім з ума не зійти.
І тоді починаєш там вірити в диво,
А воно напливає, щоб нас віднайти:
Раптом... раз! І з'явилось видіння напроти!
Твій в очах, до тремтінь, погляд чистий, п'янкий.
ЗначитьТам Нагорі задля щастя не проти,
Щоб зустрілись ми в час неспокійний такий.
Запроси без війни на побачення, мила:
Най хоч трохи поникне повинність чітка,
Бо всіх нас усвідомлення вже утомило,
Що ця довга війна багатьох ще спітка.
І нарешті бажання несуться дозві́льні.
Я звичайний: не кепський, але й не святий!
Тут гуляють у спокої скрізь люди вільні.
Тож ми слушно ТАМ робимо мир, в час лихий!
Ми надовго, хоча і не вічно тілесні.
І не тліти, а яро ще сяяти нам.
Всі путі звідкілясь: то земні, то небесні,
Закінчаться – тоді і зустрінемось там...
Оригінал
Пригласи меня с войны на свидание.
Белый ужин... Что тут такого?
Так я точно вернусь с задания,
Чтобы вдруг не нарушить слово.
И я буду подстрижен, выбритым,
И одет хоть на час в гражданское.
Неуклюже (подросток вылитый!)
Закажу нам с тобой шампанское.
Непривычно так: скатерть белая,
И посуда - фарфор, не с пластика.
Ты красивая, яркая, спелая,
И ты рядом со мной... Фантастика!
На войне иногда рассудок,
Чтоб с ума не сойти, отключается.
Начинаешь там верить в чудо -
И они, чудеса, случаются:
Вдруг вот раз - ты сидишь напротив
И до дрожи твой взгляд упоителен.
Значит, Там, Наверху, не против,
Чтоб друг друга мы снова увидели.
Пригласи меня с войны на свидание:
Пусть отключится чувство долга,
Пусть забудется осознание,
Что война ещё, *** долго.
Наконец-то желания праздные -
Я обычный: не плох, не праведный.
Здесь так мирно, гуляют граждане -
Значит там мы всё делаем правильно.
Мы надолго - хоть мы невечные.
Мы, сгорая, всё ярче светимся.
Все пути - то земные, то млечные:
Всё закончится - и мы встретимся.
Автор Максим Коровниченко
ID:
838601
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.06.2019 23:37:05
© дата внесення змiн: 12.06.2019 23:38:05
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|