Осінь - гарна пора,
І мені як сестра,
Я її і люблю, й прославляю...
І хоч я вже стара,
В ній живу не ура,
І пишу, і читаю, й співаю...
Я вінки їй плету,
І живу як пливу,-
Платан - човен у синьому морі...
Я у ній як в раю,
В своїм ріднім краю
Я світанки ловлю кольорові...
Чую подихи я,-
Звідціля й звідтіля,
І сьогодні, і завтра як вчора...
Хоч вітри бува дмуть
І дощі бува йдуть,-
Не буваю я в осені хвора...
Хоч бува в ній усе,
І мороз принесе,
І бува вона стогне у хмурості...
Та нема у ній зла,
Її хмурість мина,
І красою, й теплом вона ділиться...
Осінь мила жива,
І буває сумна,
Як синів на війні утрачає...
Як синиця пищить,
Вона зиму віщить*,
Осінь тихо тоді відступає...
А я осінь люблю,
І щороку прошу,
Щоб вона відступать не спішила...
Та на жаль не спинить,
Так природа велить,
Це закони вона ці відкрила...
*віщить - віщує, каже щось важливе.
