П’янкі вуста війни, та не дівочі —
Не вміють падші ангели ридати!
Хто заглядав в скляні солдатські очі,
Ніколи вже не буде воювати!
Бо прóкляті всі війни матерями,
Нікого ця війна не ощасливить!
Сумує сонце в си́няві над нами
І голову важку на захід хилить...
Лунають грози, мов гармати, з нóчі
До півночі працюють військкомати...
П’янкі вуста війни, та не дівочі —
Не вміють падші ангели ридати!
