Неначе камінь на душі
тяжкий лежить.
Снують думки у голові –
Чи варто далі жить?
Усім відомо – смерть легка.
Помер, і все, тебе нема.
Нехай у інших голова
болить за тебе,
Бідна мати хай рида.
А життя?..
Це ж інша справа –
Живеш і мучаєш себе.
Нічого, що у серці рана,
Колись-таки все заживе.
Мине усе і після ночі
Настане день, розплющиш очі.
Побачиш, є для чого жить.
Побачиш неба ту блакить,
Що бачила в очах коханого…
…минула мить
Тепер блакить лише у неба…
Треба жить...
