Сьогодні благодаті мить відчула:
Немов до мене небо пригорнулось,
Стражденної торкнулося душі
І розтопило смуток в метушні.
О! Як приємно все це відчувати!
Хотілось хоч би квант її сховати
Десь у бездонній серця глибині,
На згадку щоб лишилась там мені.
Напевне, я змогла би поділитись
І рідних, друзів нею наділити:
В частинці сотій дарувати рай,
Безмежну радість, втіху – благодать.
Яке то щастя – в суєті відчути
Ту милість Божу, щедру, незабутню!
Тобі возношу славу й каяття,
Молю для людства мирного життя,
Пошли землі тієї благодаті,
Якою ніч міняється світанком,
В людській любові сонце щастя сходить
І щедро на полях пшениця родить…
24.06.2014
