День перший: Ти знаєш, я давно не писала, мабуть, для того, щоб творити, я повинна страждати.. Я дуже змучилась, я хочу бути щаслива, але завжди знаходиться якась причина того щастя не віднайти. Чи ж то доля в мене така сумна, чи ж то я повинна щось донести до людей - не знаю... Жаль, що люди не собаки, у них хочаб все зрозуміло: подрбаєшся - щастя в очах та хвіст як маятник, а не подрбаєшся - ричання починається.. Жаль, що у людей все так складно...
