Не буркоти, не сердься, сивобровий Дніпре.
Хто дослухається старечих научань?
Даремним був вчорашній з вітром спір твій.
З тобою згідні верби, та вони мовчать.
Журити полюбляєш втоплениць-русалок
За позирки лукаві й похітливий сміх,
Що будить дзвони сов у сплячих хащах балок
До лих. А їм ще хочеться любовних втіх…
Та годі, доста, ненаситні поторочі.
Дно всіяне без вас козацькими кістьми.
Ви чуєте, як хвилі жалібно рокочуть
Й читають пошепки до ранечку псалми?
Не журяться над ними явір і калина,
Не омивала їх скорбота рідних сліз.
І не китайка вкрила—голуба журбина
Під шерех очеретів й прибережних ліз.
Не журяться над ними явір і калина,
Не омивала їх скорбота рідних сліз.
І не китайка вкрила—голуба журбина
Під шерех очеретів й прибережних ліз.
Щемно...
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чомусь текст вийшов болюче - сумним. невесняним... але таке життя...
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ось закінчила читати про добу Руїни, а саме той епізод, коли козаки Сомка і Золотаренка спричинили загибель прихильників Юрася Хмельниченка в Дніпровських водах.Це надзвичайно сусно і соромно