В'ється стежка Життя...
Ми - плоди Землі,
в неї і повертаємося.
Дивлюся, рік вдався врожайним.
Буйно взійшла пшениця,
заколосилася важкими колоссями,
міцно налилася -
любо - дорого подивитися.
У лісі свіжий вітерець дмухнув,
гість чудесний, піднебесний.
Пташки заспівали,
сонечко засіяло над верхівками дерев,
недалеко чути дзвін струмка
з прозорою водицею,
пригоршнями напуваючи кожну дівицю,
яка проходила чи то по-полю,
чи по-лузі в полуничну пору.
Хочу і я відчувати красу Життя,
не хочу, щоб від мого болю,
плакали навіть Янголи від жалю.
