Дня прожитого закінчилась вистава,
Сонце впало в сосни нагорі,
Потягнулась вслід йому заграва ,
Захід, ніби спалах , відгорів.
Лиш жовтіє смуга понад лісом
Зеленню відсвічує з сосни,
А над нею - темних хмар завіса,
Ніби коней чорних табуни.
Шовку синього розмотує сувої
Вечір , що впирається до хмар,
Під якими плямою сумною
Догорає заходу ліхтар.
Місяць - ніби меду грудка жовта,
Відірвались зоряні крихтИ ,
Та й порозсипалися по шовку,
Так, що і до ранку не згребти.
Вітер стих, і пахне берег талий,
До води вербовий кущ припав,
Лютий ніби , а весна настала-
Лебеді вертаються на став-
Хвиля легкі тіні розплескала-
Шурхіт шовку тишу розірвав.
Гарне привечір'я. Місяць - ніби меду ПЛЯМА жовта... Мед і грудка???
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , завітали! Та Ви мабуть , не бджоляр - всі меди стають грудкою місяців за два - три . Притому - різнх кольорів. От як янтарь. Крім весняного квіткового. Ну я якби ж ві не був грудкою , то потік би... Тай пляма там у мене вже є .