Жила-була Хмаринка
Легенька, як пір"їнка,
Пухнаста, ніби киця,
І біла, як годиться.
Вона жила у мами
З сестричками й братами.
Сім"я була гостинна,
Весела, доброчинна.
І був ще батько, Вітер,
Зчиняв не раз гармидер.
Він обертав хмаринки
В чаруючі картинки.
Хмаринка волохата
Не слухалася тата,
Любила мандрувати
Подалі десь від хати.
Одного разу небом
Вона пливла над степом,
Аж раптом чує:наче
Якесь малятко плаче.
"Ти хто така, дитино?"
Запитує Хмарина.
"Телятко я маленьке,
Безпомічне без неньки.
Матуся десь поділась.
От я і заблудилось."
"Не плач, телятко миле.
В сльозах немає сили.
Іди за мною слідом.
Ця тінь тобі є гідом."
Хмаринка покрутилась,
Корівкою зробилась.
Вони помандрували,
Пригоди зустрічали.
А через час по тому
Прийшло теля додому.
Подякувала мати
Хмаринці біля хати.
Хмаринка пораділа
І далі полетіла
Шукати знов пригоди
За гарної погоди.
А ви б хотіли, діти,
З Хмаринкою дружити?
Чудова казка! Вам бубликів в*язка,а малечі насолода! І мені теж, дякую! 
