Своїх думок тепер лякаюсь,
Хоч би себе собі на мить.
Одужати лиш сподіваюсь,
Кого допомогти просить?
І як шалений, знов стараюсь,
Щоб не питали, що болить,
Зранку до ночі я впиваюсь
Роботою, що в голові тріщить.
Тепер не знаю, чесно. Каюсь:
Мені набрид увесь цей світ.
З собою час від часу лаюсь,
Але пробачити себе не зміг.
Так, я скажений, я зізнаюсь,
Як діяти, як? Підкажіть...
Сьогодні я тікаю і вертаюсь,
А завтра я не знаю, чи я жив.