Зрада
Одеса. Ранок. Чайки над водою.
Виходить в подорож із порту пароплав.
Під ковдрою, лежали в ліжку двоє –
Абрам і Сара, і ніхто із них не спав.
Абрам питає: - Сарочка, що трапиться зі мною,
Якщо тобі я зраджу, ненароком, якось так?
- Я думаю, що ми розлучимось з тобою,
А трохи згодом, на гранітний п’єдестал,
Від мого імені, тобі вінок поставлять,
Із щирим побажанням співчуття:
«Він, таки, вибрав собі світлу пам’ять,
Хоча було у нього світле майбуття».
Вдалий гумор. Тільки "п'єдестал". 
