Від втраченої віри виникає пустота
і в глибині душі кішкою шкребеться
нявчить щоб щезла вічна мерзлота
тоді у чоловіка ще тепло знайдеться...
Від позабутої надії трубою досі хвіст
адже лице жіноче у думках мелькає
я відчуваю не спалений під нами міст
звичайно під ногами прірва не лякає...
Від зниклої любові тліє в нас багаття
і пристрасті свіча до кінця не догоріла
напевно у серцях чудодійне є закляття
і ніжними словами доля знов оволоділа...
