Від крилатих ракет стогне земля
Тремтить від град, і канонад війни.
Орда за собою все спопеля,
як дикуни прийшли до нас вони.
Приліз із московського болота
Поводиться тут гірше скотини.
Все знищує, руйнує голота
Села, міста спалені в руїни.
Я читаю пресвяту молитву
Вранці, білий день, у пізній вечір.
За солдатів, що ідуть у битву
І тримають небо дужі плечі.
Нема писаних правил, у війни
Між життям і смертю стоїть солдат.
Йдуть до перемог відважні сини
Обпечені полум'ям від гармат.
Падають вниз будинки у порох
Виросла із каменю могила.
Сирена... людина б'є на сполох
Падає під уламки безсила.
Вчора Київ, Харків, Буча, Ірпінь,
Нині Дніпро у полум'ї горить.
Ходить смерть з косою, як чорна тінь
i не дає нам працювать, і жить.
ДНІПРО У СКОРБОТІ
Рік дві тисячі двадцять третій
В Україні іде війна.
Тут летять крилаті ракети
Забирає людське життя.
На лівому березі Дніпра
Там, де жили мирні люди.
Від градів будинок догора-
Горять машини, споруди.
Нині, старий новий рік- свято
Дніпро в жалобі, скорботі.
Розіп'ятий син від рук ката
стікає в кровавім поті.
Рашист шахіда посилає
хоче злякати вкраїнця.
На сто літ прокляття приймає
за злочин карму по вінця.
Пролита кров на білім снігу
жертви, скалічені долі.
О, Боже ,ти зніми напругу!
Страждання душ, людські болі.
Щемно! 
