Другу М. П. Стряпану
Мені болить, коли ти захворів.
Кому ж тоді вірші мої читати?
Думки в нас співпадали і без слів,
Та все ж я хочу твою думку знати.
Для мене погляд твій - орієнтир,
Ти поряд - я неначебто невіглас.
Як досконалість - внутрішній твій зір,
Мені сказав ти, - я почув, - все збіглось.
Та не без слуху я - і камертон
Почую, все ж таки, по умовчанню.
Ведмідь на вухо наступив, не слон, -
І це не безнадійно, хоч печально.
Мене твій погляд теж не омине.
Світ абсолютного існує слуху.
Тебе задіне щось, - чипля й мене
Й накриє, начебто по самі вуха.
Кого молить, кого благать?
Десь все-таки існують вищі сили!
Життя людське найвище із багатств!
Чи ми багатства іншого просили?
Здоров"я Вашому другу, такій дружбі можна по-доброму позаздрити!
Душевна присвята другу! 
Як добре,що така щира дружба! Читайте вірші залюбки...
