Гібридна не війна, а той сусід,
що лізе через межу в чужу хату.
По собі він лишає завжди слід,
приклавши руку свою волохату
до сокровенного, не свойого.
До того, що його тим пач не буде.
Від того, одурілого його,
назавтра іще втричі більш прибуде.
Гібридна не війна, а той сусід,
якому завжди в оці твої діти.
Він своїх не виховує як слід,
та плідно родить, аж нема де діти.
Він плодить нечисть, крутить їй хвости,
із року в рік все більш і більш рогату...
І є його сусідом досі ти,
бо не пускаєш люцифера в хату.
