Надзвичайно сильним ураганом
Увірвався ти у спокій мій,
Дах зірвав і викинув негайно,
Душу вирвав, швиргонув до ніг
І в багно топтав, топтав її…
Серце ти також розбив безжально
На дрібненькі друзки, наче скло,
І, здається, знищив; наостанок,
Як помітка власності – тавро,
Всі шматочки серця обпекло…
Важко серце по шматочку скласти,
Кропітка робота, довгий труд, –
Вичищу й на місце вставлю пазли,
Як докупи друзки всі зберу,
Витримаю все й перетерплю!
В місці з’єднання шматочків грубі
Все ще залишаються рубці,
І коли торкнеться їх минуле,
Знов пронизує нестерпний біль –
Стародення невиразний слід…
10.06.2019