Після обстрілів лякає звичний шум, а тривога слух перерізає, і на нервах безперервно грає, з спекою під виключений струм... Наче трішки заспокоїла вода, що змочила губи й сиві скроні, взяв ікону в зморщені долоні, молюсь щоб обходила біда... Не соромлюсь зовсім своїх сліз, це не слабкість, не втрачаю віри, у випробувань немає міри, життя полетіло під укіс...
