...першим.
Прокинутись. Іншим змістом – виграти. Третім – піти. Два на два – прибути, але п’ять. Говорю. Роблю. Папір. Папір проблем. За що? Не вчились. Затупіли. Тупіли. Пали. Перед очима. Ідеал? Писок. Не це. Не те. А що?
Прогулянка. Мовчу. Стоять. Мовчу. Стоять. Мовчу. Штовхають. Аби сказали. Мовчу. Чи винен це робити? Мовчу. Терпіти? Мовчу. Мовчу. Хотілося. Чи треба? Звідки сумнів. Мовлення. Мовлення – це є сумнів, слабиною суспільства йменують. Скажіть, не штовхайтесь. Штовхнув. Штовхали. Хотіли більше. Відштовхнув. Знайте. Я сильний. Бо я вмію говорити. Вчіться. Бо я єдиний.
Холод. Знову. З рота йде дим. Не палю. Спалю післязавтра поезії свої.
Втрата. Час. Гроші. Дума. Думи. Сіро. Простір вимер. Стирай. Перебудуй. Нову науку намалюй. Чому? Бо запросили. Просили. Самі не прибули. Сором. Знову не ті люди. Йду. Йду. Йду через, крізь холод. Папір летить. Папіром відкриваюсь. Навчити педагога. Бо той не хоче вчитись. Мораль одна? Чи три? Чи п’ять? Не скоро. Не діждусь. Ніколи не прибуду. Бо знову віддався не тій руці. Егоїстичні руки. Людина? Не людина.
Творіння. Можливе все. Твої ті руки можуть все. Твори. Творися. Мандруй. Думай. Намалюй. Згадай. Приємний спогад. Пригадай. Жахливе не згадай. Пиши. Пиши віршами – відтвори уяву в голові. А ворогів провчи. Навчи. Не довчи. Зброю в руки не давай. Знай. Перо – це не твоя стихія. Бери глину і ліпи. Моє те не чіпай. Не копіюй. Попереджаю. Помщуся. Весь світ переверну, щоб віднайти псевдове створіння.
Простив я ворогів своїх. Використав. Програв? Навчив. Очистив простір. Очистив простір від гидоти. Чекаю. Чекаю результат. Відгук від роботи. Не скоро.
Падають...
