Бентежний час оновлених персон,
Що б'ють в литаври до небесних зводів,
Коли уява, як провіщий сон
Звела до бурі племена, народи.
Від східних і до західних вершин,
Де шум лісів, тайги одвічні крони,
В широкий простір звиваючись хутчіш
Летить борей до берегів солоних.
Бурунних хвиль, що милями несли
Флотилії безмежного привілля,
Що в барвах дня два полюси звели
Поривом нестримного свавілля.
Гримучий клекіт залізних жерл,
Світ румовищ і неба чорна хмарність.
Там войовниче зблиснув жезл
Потугою удвоїв дику ярість.
Цей карколомний світ, ще не досяг
Небес висот. Упрягся рвучко в драму.
На перехресті віх ще не відомий шлях.
В яке майбутнє відкриє Доля браму?
