***
Улюблена пора – палили листя…
Скидали вельони старі тополі,
Вуаль вдягали наче наречені,
Хилили голови від холоду додолу…
Мовчали. На гілках у них тремтіла
Якась молитва нам незрозуміла,
І тіні змерзлі грали щось у небі,
І щось до нас тихенько шепотіли
Коли підкралась Осінь із-за рогу –
Вона стояла й слухала сонату,
Яку підборами ми грали по бруківці,
Що розіслалась наче плед картатий…
Мовчання підглядало крадькома
За нами, зазираючи у вічі,
А ми дивились ввись, у нікуди,
І мимохідь ставали жовтим листям,
Яке скидали стомлені тополі
На сірий брук в очікуванні зливи…
А ми ішли і слухали сонату.
Вмирало літо, ми ж – були щасливі
І не вмирали, листям золоченим
Ми линули кудись у вись морозну.
Вмирала Осінь… Десь палили листя,
А ми – дивились танці граціозні,
В яких кружляли голуби голодні,
І листя, і пилюка, і тополі..
А ми – спостерігали і мовчали,
Світ помирав мов іскра у долонях…
