Мушу сказати що янголом бути не просто... Це навіть складніше, ніж майструвати орігамі чи класти бруківку (думаю, це не проста справа, адже це так нудно – однакові камінці і однакові візерунки щодня…)…
У транспорті є потенційна можливість забруднити крила, але якщо ти просто міський янгол – то цим перейматись не варто, адже, на щастя, в зимову пору року немає проблем з гарячою водою, і крила можна прати хоч щовечора – за ніч вони встигнуть висохнути біля теплої батареї…
Але це так класно виглядає на тлі сірого асфальту, що не стати янголом – просто гріх, адже таке буває не часто.
Нині я янгол… Плетений гачком шарф якось так чудернацько переплівся на моїй спині, що створив ілюзію пишних мереживних крил. Якийсь хлопчак що сидів позад мене у ранковому трамваї на руках у свого дідуся запитав:
- Діду, ця тьотя на янгола схожа, але вона ж не янгол, правда? Янголи не їздять у трамваях…
Дід лише посміхнувшись сказав у відповідь:
- Ну чому ти так… Все в житті можливо…
Нині я янгол… Але навіть янголам інколи не щастить, а найгірше те – що навіть янголам життя ставить підніжки, або просто приколюється з них… Отак нині і зі мною… Я так поспішала на пари, а їх не було. Я втратила день, який можна було провести з користю, а тому сиджу і коротаю час за гальбою пива…
Нині я янгол… Але я неправильний янгол – янголи не п’ють пива… Чи може я просто сучасний міський янгол, який дегустує хмільний напій щоб бути ближче до тих, хто потребує моєї допомоги?
Ніколи не знала, що янголом бути так тяжко… На тебе всі так дивляться… Так заздрісно і злісно… Не розумію, чому так? Хто їм не дає сходити на секонд і купити собі плетений гачком шарф і так чудернацько переплести його на спині???
Нині я янгол… Але бути янголом це так доступно, навіть правильніше сказати – дешево. Адже мої крила коштують лише 16 грн. 65 коп.. Янголом бути просто, складно лише відшукати потрібний білосніжний шарф серед купи кольорового мотлоху…
Нині я янгол… Але я нещасливий янгол… Янгол, внутрішній світ якого розтинає пустка, відсутність світла і щастя… Ніби все для цього є, але все ж виходить, що того не достатньо… Треба кохати, хочеться кохати, та не виходить. Тому хочеться втекти від усіх і гнати нічним серпантином доріг відкинувши совість на заднє сидіння…
Нині я янгол… Чи не янгол, адже білосніжно – чисті лише мої крила. І ще білі чобітки. А у янголів повинна бути чиста совість. Напевне я янгол вперше і востаннє, єдиний шанс прокидатись янголиком щодня – стати ним для когось… Але це не так просто, як купити крила за 16.65…
