Минає час, і разом все навкруги.
Минають люди, погляди, думки.
Минає все, і навіть хмари білі,
Що втілюють усі мої думки.
Минув вже вік, мине іще і другий,
І зникну я, і всі мої думки.
Я загублюся в цьому часі бурнім,
Що поглинає все, що навкруги.
Я є пісок в пустелі, що навкруги
Засипав все, лишивши лиш зірки.
Я лиш одна краплина в сивій зливі,
Що заливає все, що навкруги.
Чи будуть люди схожими на мене?
Чи, може, вже не буде більш людей?
Можливо, але час іще минає.
І з ним зникає все, що навкруги.
26.02.2000р.
