Прокинутися тінню
Ранок розбудив мене.
Сонце, яке тільки-но виглянуло з-за горизонту, привітно побажало мені доброго ранку через призму віконного скла. Чи можливо це сонце вже заходило. Я загубився у часі, не розуміючи чи ранок це, а чи вже вечір. Та нехай, час покаже.
Я встав з ліжка, яке залишилося не розстеленим, щось діється зі мною. Я не розумію що, але це дивним чином відгукується в моїй свідомості. Я не можу знайти собі місце. Ось і тепер я не розумію ранок зараз, а чи вже вечір. Час дивно діє на мій організм.
Моя душа рвалася на волю, тіло, повне енергії, рвалося невідомо куди, а розум зупиняв цю дивну пару гучною командою. Вони підкорялися, та за спиною знову виношували плани втечі.
Мозок знову перестає слухатися мене.
Боже, я ще сплю, чи це химерна реальність, чи я потрапив у якийсь паралельний вимір. Сонце зупинилося над горизонтом, мені здалося, що час зупинився. Навіть муха за склом, яка уже два роки зі мною віталася, хоча померла і висохла. Таки час зупинився. Я застряг у вимірові, де не існує часу. З одного боку це навіть прикольно, а з іншого, що я тут забув. І чий це химерний жарт, який закинув мене сюди. Та нехай…
Крізь скло на мене падало сонячне світло. Таки, напевне, настав день, раз сонце почало підійматися вгору.
Дивна поведінка сьогодні в сонця, воно то підіймається, то опускається, а то і зовсім стоїть на місці, зависнувши над деревами, які видніються на горизонті.
Вчора я б з упевненістю сказав, що то дерева над горизонтом, а сьогодні мені здається, що то велетенські кам'яні стовпи зупинилися там, після довгої мандрівки.
Що зі мною діється? Я не розумію де я. Неначе я вдома, а чому ж все ввижається мені несправжнім, химерним. Я подивився на свою тінь.
Тінь як тінь. Та що це? В дзеркалі я бачу своє нерухоме відображення. Я підняв одну руку, відображення в дзеркалі, навіть не поворухнулося. Краєчком ока я помітив, що тінь моя також підіймає руку. Що діється із дзеркалом, що діється зі мною? Можливо, це вигадки моєї психіки, картини, які малює моя уява переді мною. Що це?
Я вирішив продовжувати експеримент. Не зводячи погляду із дзеркала зробив крок убік. Тінь підкорилася. Відображення в дзеркалі так і залишилося нерухомим. Мене охопила паніка, страх. Я потрапив у паралельний світ, світ задзеркалля, чи ще якийсь світ, де все не так. Чи це в нашому світі все не так. Я заплутався.
Я пройшовся по кімнаті. Тінь слідувала за мною, точно копіюючи мої рухи, а чи я копіював рухи моєї тіні. Дзеркало перестало цікавити мене.
Сонце все ж таки піднялося і залило кімнату світлом.
Цілий день я вивчав навколишній світ і помітив одну закономірність цього химерного світу: в ньому все здається симетричним відображенням того, що ми звикли вважати за дійсне. І моє тіло – це є не що інше, як звичайна моя тінь. А відображення в дзеркалі - спогад про минулу реальність.
Настав вечір, моя тінь зникла разом із сонцем. Разом з тінню зник і я.
ID:
209300
Рубрика: Проза
дата надходження: 04.09.2010 15:48:52
© дата внесення змiн: 04.09.2010 15:48:52
автор: Юрій Завгородній
Вкажіть причину вашої скарги
|
