КВМ
Якось в теплий день Олекси,
може друге свято,
кум Микола з дружиною,
пішов відмічати.
Щоб їм скучно не було,
як завжди нагодиться,
запросили й кума з жінкою
у річці покупатися.
Кума не в гуморі була,
чи з другої причини,
та зіславшись на діла,
щоб дома залишили.
Тож прийшли на берег втрьох,
вибрали поляну,
по чарчині дзень та тьох,
добре закусили.
Пісню добру завели,
гуртом поспівали,
то ж мерщій пішли до річки
бо іще не плавали.
Як на гріх Микола кум,
плавати не вмів,
і води то так боявся,
як дружина грім.
Кумця хутко роздяглася,
форми добрі мала
і на кума, на кучері ,
скоса поглядала.
Кум й собі розвівся хутко,
та й плавати вмів,
то побачив такі форми,
мало не упрів.
Кума вгледіла лілії ,
на тім берегу,
І сказала що без квітів,
додому не піду.
Тож поплили на той берег,
вони з кумом вдвох,
а Микола тут остався,
стерегти мотлох.
Кума річку переплила,
в травку прилягла,
кума рядом запросила ,
сама й обняла,
Кум не став тут упиратись,
ніжно стан обняв,
та у шийку, ніжні перси ,
палко цілував.
Роздягнув її до нитки,
правильно розклав,
ну а ціль була готова,
без труда попав.
Чоловік як те угледів,
біга, руками махає,
Кум кумасю тішить ніжно,
аж смуга лягає.
Рядом паслася коза,
до Миколи бе…
він її під бік стусан ,
«Бачу й так що він …бе,
та не плаваю я сам",
За що побив скотиняку,
сам не зрозумів,
якщо не вмієш плавати в річці,
Нащо відпустив.
Та мораль тут очевидна,
І в котре нас повчає,
Якщо маєш гарну жінку,
Хай з другим не плаває,
