Зроби мені ласку...і просто піди із життя!
Я в спогадах лишу тільки казку,
Погане зітру і залишу хороші слова...
Зроблю ідеалом,хоч буде все це брехня...
Тебе не суджу за кохання...тут доля розсудить сама!
За добрі і за погані вчинки ,і за усі слова...
А звідки слова беруться?Можливо,із голови,
Але чому не завжди ми кожем те ж,що й думки...
Ми вміємо говорити красиві й банальні слова,
Повчаємо інших як жити,в самих же порядку нема!
Не вчи мене жити,я знаю усе це і одна...
Багато помилок ще буде...я їх зроблю сама...
Без тебе і без фальші,щоб потім себе не винив...
Знаєш,та з мене хватить,живи собі,як і жив!
