З дитинства з римою дружу,
До школи вже читала.
Коли… Забула, не скажу,
І віршик написала.
Отак писала просто я,
Тому що, щось писалось.
Про матір рідну, про поля,
Кохання і про старість.
Душа моя у тих рядках,
І сльози поміж ними,
А щастя - високо в зірках,
Що пролітають мимо.
Та якось витвори мої
Попалися на очі,
Тому, з ким дружать солов*ї
Й до музики охочий.
Людина ця - Скубій Петро,
Що віршам дав дорогу.
Дарує він пісні вітрам
Й моїм творінням
пе-ре-мо-гу!
Дякую, соромно признатись, але записаної немає і однієї пісні. Думаю над цим. На батьківщині(Полтавська обл.) линуть наші пісні,бо там живе композитор. А ось до мене (на Дніпропетровщину) ніяк не дійдуть.