(Пам'яті мого друга В. Б. Грабовського, поета з міста Житомира, що виріс
у поліському селі Вірівці, присвячується)
У Вірівці.
У Вірівці, в поліській глушині,
Де досі на плотах дрімають глеки,
Давним-давно в старенькому рядні
Принесли нам Грабовського лелеки.
І він зростав,немов розлогий граб,
Все шелестів довкола поетично,
Хмелів частенько од дівочих зваб,
Ішов на них в атаки героїчно.
Та й от прийшла та радісна пора,
Коли в полон взяла поета зваба:
З'явилась Рая і,немов кора,
Уже назавше приросла до Граба.
Ой,як тоді той Граб зашелестів!
І хоч ніхто в неволі не співає,
Та він небес дістатись захотів
І зорі сипонуть під ноги Раї...
* * *
...Ти над поліським краєм десь,
Витаєш,друже,час увесь,
Бо смерть тебе вхопила в клешні
З-під віт квітучої черешні.
І навесні здавалось,наче
Ота черешня цвітом плаче.
Окроплена сльозами-квітом,
Дорога відкривалась літу.
Й поміж крутими берегами
Ти пропливав разом із нами,
Бо серед Тетерева плину
Гойдались строфи Валентина.
А осінь залягла над містом,
Ти припадав пожовклим листом
До його вулиць і будинків,
Ти з ними грався,мов дитинка,
І довго ще радів потому,
Що повертався знов додому.
Зима настала.У відлигу
Ти сипонув у лиця снігом,
Природу освіжив і думи,
А на прощання жмуток суму
У вічі кинув: карі й сині.
Ми з ним живемо і донині,
Твою продовжуючи справу,
Повір, не мріючи про славу,
Черпаємо снагу й натхнення.
Ти ж дав на це благословення,
А свіжа книга вийде з друку -
Невидимо потиснеш руку.
ID:
254866
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 19.04.2011 17:27:46
© дата внесення змiн: 19.04.2011 20:48:44
автор: Терен
Вкажіть причину вашої скарги
|