Здраствуй, Осінь, молода царице!
Здраствуй, золотая цар жар-птице!
В золотому царському убранні
Ти прийшла, неначе дивна пані.
Тільки-но ступила на поріг,
Ще не відпочивши із доріг,
А вже починаєш злитись
І на конях вітрових носитись.
Відпустила ранні холоди,
Роси із холодної води,
І серпанком прикриваєш небеса,
Щоб менш зримою була небес краса.
Осене, царівнонько, поглянь,
Ти поглянь, яка скрізь благодать!
Свої плани із любов'ю переглянь,
Не спіши, ти, літнюю красу топтать.
Хай ще літняя краса позеленіє,
Нехай люд красі ще порадіє.
Не спіши ще присипать ліси,
Не спіши, ти, нищити краси.
Хай іще подовше квітне вересень.
Хай не поспіша у вирій селезень.
Хай ще зеленіє скрізь трава,
Ще устигнеш, уступить в свої права.
Осене, царівнонько, не злись,
Навкруг себе із любов'ю подивись.
Не будь владною і грізною царицею,
А стань ладною і ніжною дівицею.
І тоді, прогулюючись садом,
Ти зустрінешся із юним Листопадом.
Закружляє він тебе у шлюбнім вальсі,
І з обручкою на безіменнім пальці.
Тож, голубонько, до часу ти не злись,
А лиш впору, на круги своя, вернись.
10.09.2003
Любов Павлюченко
Кіровоград
ID:
274476
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 10.08.2011 17:09:43
© дата внесення змiн: 10.08.2011 17:09:43
автор: Лобов
Вкажіть причину вашої скарги
|
