Хоч засніжить, задощить
В цьому світі,
І похмурі й теплі дні –
Все лиш миті.
Серед них і кожен з нас
Лише днина,
Хто – година, хто – хвилина,
Хто – причина.
Хто – потік, хто – море синє,
Хто – заграва,
Хто – думки в неспиннім плині,
Хто – забава.
Хто – тополя, хто – осика,
Хто – верба,
Хто – недоля, хто – каліка,
Хто – журба.
Хто – латаття, хто – листок,
Чорнобривець,
Хто – сум’яття, хто – місток,
Чарівливець.
Хто – дощі, хто – буревії,
Хто – зима,
Хто – німі, хто – не події,
А кого нема.
Хто – водиця, хто – туман,
Хто – вогні,
Хто – сестриця, хто – обман,
Хто – не ті.
Хто – ножі, хто – дикі рани,
Хто – червона кров,
Хто – чужі, хто – урагани,
Хто – свята любов.
Хто – сьогодні, хто – майбутнє,
Хто – ніколи,
Сподівання незабутнє
Раптом похололо.
Хто – бажання, хто – сльоза,
Хто – чекання,
Хто – світання, хто – гроза,
Хто – кохання.
Хтось без тебе, хтось без мене,
Хтось рахує час,
Чи стоятиме цей світ,
Як не буде нас?
Первое, что требуется - это сократить стиш. Вы и сами это знаете прекрасно. (только жаль всегда своё резать, больно...)
А строки и образы есть очень хорошие.
И ещё поменял бы в последнем катрене: две последние строки - первыми, и чуть доработать по смыслу то, что при "чендже" стало бы вниз...
